Техніка безпеки

  При виготовленні м'якої іграшки, як і при виготовленні будь-якого іншого виробу необхідно дотримуватись заходів з техніки безпеки процесу.
У якості одного із засобів захисту при виготовленні м'якої іграшки служить наперсток.
  Наперсток необхідний при проколюванні тканини голкою і проштовхуванні останньої через матеріал. Він охороняє пальці від уколів вушком голки. Надягають його зазвичай на середній палець правої руки. Наперстки бувають металеві і пластмасові. Підбирають наперсток у залежності від товщини пальця, щоб він не був просторим і не тиснув на палець.
  При виконанні роботи дорослим необхідно стежити за тим, щоб
діти зверталися з шпильками і голками обережно, зберігали їх у голечник і користувалися ними тільки під наглядом старших. Застосовуючи гольники, діти привчаються до акуратності, а в роботі досягають кращих результатів. 

Економічні розрахунки

	Вартість 1 шт.	Кількість	Загальна вартість
Фетер	7,5	6	45
Суперклей	10	1	10
Сума	= 55 грн

Нитки, голки для шиття в мне вже були, то ж купувати їх не було потрібним. Матеріал для набивки в мене також був. Я використала синтепон зі старої синтепонової подушки.

Викрійки

Технологія пошиття сови з фетру

Необхідні матеріали та інструменти:

• Фетр
• Викрійки заготовки
• Голка
• Булавки
• Ножиці
• Нитки
• Набивка (синтепон, вата, холофабер і т. д.)
• Клей, клей-пістолет

Для початку підготуйте викрійки:

• Тулуб (2)
• Крила (2)
• Очі (4, два круга більші, а інші два меньші)
• Дзьоб (1)
• Грудина (1)
• Лапки (2)

Шаблони сови переводяться на фетр, склавши його вдвічі. І тепер вирізаються деталі. Краще мати кілька пар ножиць. Для основних деталей потрібні ножиці середньої величини. При вирізанні дрібних елементів, таких як очі, дзьобик, зручніше буде використовувати маленькі манікюрні ножиці. Для додання цікавої форми краю деталі, наприклад, близько очної області, можна використовувати фігурні ножиці. Вирізання елементів іграшки по шаблонах - найдовший процес в створенні іграшки. Далі все піде набагато швидше і цікавіше.

Тепер, коли всі деталі вирізані, необхідно на лицьову частину іграшки пришити всі деталі за допомогою наметочним шва, те ж саме стосується і декору. Використовувати тут можна не тільки нитку в тон, а й пограти з кольором і спробувати нитки контрастного відтінку. Елементи декору, такі як мережива і стрічки, а також очі, можна акуратно приклеїти.

Наметочний шов:

Обметочніе швом пришивається спинка до лицьової частини іграшки, залишаючи невеликий відрізок, щоб набити іграшку синтепоном. При зшиванні цих деталей необхідно прошивати і ручки з ніжками між ними у відповідних місцях іграшки. Для набивання іграшки краще не використовувати вату, так як вона погано тримає форму, а після прання може збитися в грудки, і тоді іграшка перестане бути рівною і об'ємною. Все іграшка готова!

Моделі-аналоги

Головна сторінка

Важко знайти дитину, якій не сподобаються кумедні м’які іграшки у вигляді ляльок, звірят або фруктів. Таку іграшку з фетру для дітей або молодих душею дорослих цілком можна зшити самостійно. Для цього заняття не потрібні які-небудь спеціальні навички, а потрібно лише проявити фантазію і знайти зовсім трохи вільного часу.

Найголовніше - почати. А починати, як відомо, потрібно з найпростішого. Кожна м'яка іграшка таїть в собі величезний потенціал ідей. Адже навіть якщо використовувати для однієї і тієї ж викрійки різні матеріали, то і іграшки виходитимуть абсолютно різні. До того ж дуже важливий настрій, з яким ви робили свого м'якого друга – швидше за все на його обличчі відобража-тиметься ваш характер.

Історія

Історія м'якої іграшки почалася в 70-і роки 19 століття в Німеччині. Багато жіночих журналів у той час почали друкувати викрійки та поради щодо власноручного виготовлення м'яких іграшок. У 1879 р. мешканка німецького міста Гінген Маргарет Штайфф, з дитинства прикута до інвалідного візка, пошила кілька кумедних іграшок у вигляді звірів в якості подарунка для своїх племінників на Різдво. Іграшки страшенно сподобалися сусідам, і незабаром у Маргарет Штайфф вже було багато замовлень на виготовлення іграшок. Батько молодої рукодільниці відкрив невелику майстерню, в якій Маргарет та її сестри виготовляли м'які іграшки. Вже через кілька років майстерня перетворилася на фабрику іграшок «Steiff». Саме там в кінці 20-го століття "народилася" іграшка, яка згодом стала улюбленою у багатьох країнах світу. Це плюшевий ведмедик. Звичайно, ведмедів робили і раніше, але художник Ріхард Штайфф, один з племінників Mаргарет, придумав поєднати конструкцію м'якої іграшки та ляльки. У ведмежати, виготовленого за його ескізами особисто Маргарет Штайфф, передні і задні лапи рухалися на шарнірах.
У 1902 в США з президентом Теодором Рузвельтом трапилася історія, яка згодом привела до появи всім відомого ведмедика Тедді. Теодор Рузвельт був на полюванні у лісах на кордоні штатів Міссісіпі і Луїзіани. Але полювання не склалося, оскільки ведмедя знайти не вдалося. Щоб президент не засмутився, люди, що його супроводжували, наказали будь-що знайти ведмедя, доставити його на галявину і прив'язати до дерева, щоб президент ніби випадкоко побачив його. Теодор Рузвельт побачив ведмедя і, хоч і був пристрасним мисливцем, стріляти відмовився. Він обурився тим, що йому запропонували стріляти в беззахисного прив'язаного звіра і крикнув "Пощадіть ведмедя!". Історія потрапила в газету «Washington Post», і малюнок до неї вийшов дуже кумедним: художник намалював смішного ведмедика з круглими очима і великими вухами.
Американці перейнялися симпатією до свого президента за його порядний вчинок. А заодно і до ведмедів. Емігрант з Росії Моріс Міктом виставив у вітрині свого невеликого магазинчика іграшкового ведмедика, якого пошила його дружина зі шматочків тканини і набила тирсою, а поруч з іграшкою повісив вирізку з газети з історією про Рузвельта і ведмедя. Біля вітрини зупинялися перехожі і дивилися на іграшку. Багато хто хотів її купити, тож незабаром Роза і Морріс стали виготовляти іграшкових ведмедів на продаж. Кажуть, що, коли іграшка вже добре продавалася, Морріс Міктом написав лист Теодору Рузвельту і попросив дозволу назвати ведмежатко скороченим від Теодор ім'ям «Тедді». Президент такий дозвіл дав. Так в Америці з'явилася іграшка - ведмежатко Тедді (Teddy Bear). Незабаром Морріс Міктом відкрив іграшкову фірму "Ideal Novelty and Toy Co". Ведмедик Тедді користувався величезним успіхом. У 1903 році велика іграшкова фірма «Butler Brothers» уклала з Міктомом угоду про масове виробництво плюшевих ведмедів.
Зараз, в 21-му столітті м'яка іграшка залишається популярною як один з найяскравіших спогадів про дитинство. Сучасні м'які іграшки багато чому навчилися: вони вже і співають, і розмовляють, і танцюють. У Японії давно розроблені м'які іграшки, які повністю імітують домашнього улюбленця: кошеня чи цуценя. Але не це головне. Найважливіше - це та доброта і ніжність, яку дарує кожній дитині м'яка іграшка, і пам'ять про яку залишається на все життя.



Детальніше про історію винекнення м'яких іграшок